У Вінниці навчають гончарства ветеранів, що втратили зір на війні [ Редагувати ]

Реабілітація ветеранів - одне з найголовніших завдань, які стоять перед нашим суспільством. Саме тому вона набирає різних форм і залучає багато методів - усе, що допомагає повернути вчорашніх воїнів до повноцінного життя, має беззаперечне право існувати.

Пілотний проєкт із навчання ветеранів із вадами зору гончарства спільно реалізують у Вінниці реабілітаційний центр, етнопростір та програма розвитку ООН.

Навчальний курс триває 45 днів, протягом яких, окрім навичок орієнтування в просторі та мобільності, ветерани знайомляться з основами гончарства. А після його завершення отримують і все необхідне для початку власної справи.

Зала етнопростору заповнюється незрячими ветеранами. Перед кожним гончарний круг. Поруч майстри-інструктори, що допомагають зорієнтуватися у роботі. Антон вправно робить глечика.

Антон – ветеран з Кропивницького. До лав ЗСУ долучився на початку широкомасштабного вторгнення. Служив у 81-й десантно-штурмовій. Важке поранення отримав на Запорізькому напрямку.

Антон Богач, ветеран:

Отримав поранення під час контрнаступу. Ворожий снаряд прилетів мені під ноги. І далі все. Темрява.

Оборонець утратив зір. Нині проходить реабілітацію та намагається відкривати нові орієнтири. Про проєкт довідався від побратимів.

Антон Богач, ветеран:

Це круто, цікаво, але важко. На початках треба познайомитися із глиною. У мене такий казанок, щоб картоплю запікати… Він вийшов. Я не хотів його зробити, а він вийшов, я хочу навчитися. А далі буде видно.

Поруч за гончарним кругом Андрій. Захисник із Дніпра. Служив у взводі безпілотних систем. Був поранений під час бойового завдання. Відтоді адаптовується до життя без зору.

Андрій, ветеран:

Я приїхав навчатися, як жити незрячим, орієнтуватися, працювати з гаджетами й так далі. І дізналися вже на місці, що є така ініціатива. Мені подобається. У мене не все виходить, тому що час потрібен.

У гончарстві Андрія планує підтримувати дружина.

Людмила, дружина ветерана:

Я запитувала у пані Вікторії: ці горщики ж покривають склом. А як це незрячі люди роблять? – Ну, ніяк, на жаль. Але, каже, я можу навчити вас, і ви будете покривати склом. І можете зробити такий сімейний бізнес.

За інструктора у хлопців незрячий гончар Іван Шостак. Його історію "Подробиці" розповідали минулого місяця.

Після важкого поранення і втрати зору воїн вчився жити з нуля. Опанував гончарство, тепер продає свої вироби в етнопросторі та на інтернет-майданчиках. Готовий ділитися своїм досвідом із побратимами, адже знає: такі заняття допоможуть соціалізуватися, а можливо й отримати новий фах.

Іван Шостак, ветеран, інструктор проєкту:

Хлопці мають бажання навчатися, вмотивовані, і в них є ціль. І це супер. З ними легко працювати. Не потрібно розжовувати все до дрібниць. Надалі, я думаю, якщо в них буде бажання виготовляти вироби, то це цілком реальна історія.

Навчання для воїнів, що втратили зір, організував місцевий центр комплексної реабілітації.

Юлія Бабаєва, координаторка проєкту "Гончарство у темряві", керівниця команди Центру комплексної реабілітації "Поділля":

Гончарство — це така чудова арттерапевтична реабілітація. Це розвиток дотикового сприйняття, це формування уявлення про простір, про форми. Також вони проходять паралельно курс реабілітації в Центрі реабілітації "Поділля". В рамках реабілітації вони навчаються орієнтування в просторі та мобільності. Вони вивчають роботу з телефонами, роботу з комп’ютером, працюють з психологом.

Вікторія Ніколаєва - засновниця артпростору. Після знайомства з Іваном Шостаком залюбки долучилася до проєкту.

Вікторія Ніколаєва, засновниця артпростору "ЕтноЧари":

Іван у нас зараз, ви бачите. Він є інструктором. І він є дуже цінним. У тому плані, що він якраз дає те, чого не можу дати я. Я можу дати методику й технологію, а він якраз дає те, що пережив через себе.

Такий проєкт, кажуть упорядники, став пілотним в Україні. Його підтримкою опікується ПРООН та уряд Швеції.

Анастасія Ланіна, локальна координаторка ПРООН у Вінницькій обл.:

Головну задачу, яку ми перед собою ставимо - дати нашим хлопцям можливість економічно реабілітуватися, тобто стати фінансово незалежними. І сьогодні ми навіть з дівчатами обговорювали, що нам вкрай необхідна наступна школа, яка навчить їх, як бути тими самими бізнесменами.

Навчання ветеранів триватиме 45 днів. Надалі кожного забезпечать гончарним кругом та необхідними матеріалами для продовження справи.