Оживає з руїн: як працює знищений Охтирський музей [ Редагувати ]
Охтирський краєзнавчий музей став одним з перших музеїв, зруйнованих росіянами. Бомби, що впали на місто на початку березня 2022 року, серйозно пошкодили заклад та знищили частину експонатів. Утім, не зупинили його діяльність. А перші кроки відродження музею стали початком нової гілки історії закладу. Про все детальніше розповість Юлія Зайцева.
Великі фото у вибитих вікнах та рідкісні світлини просто неба. Співробітниці готують музейну експозицію.
На початку великої війни росіяни так і не змогли окупувати Охтирку. Натомість її почали масовано обстрілювали.
Юрій Бенедіс, житель Охтирки:
Вони розсипали з літаків бомби, і ото прислонялись у підвалі до стіни, і відчутно було по стіні, чи далеко нанесена бомба, чи десь в Охтирці - відчувалось. З лютого по квітень я нарахував 150 бомб.
Березневої ночі бомби вибухнули неподалік краєзнавчого музею. В одну мить від старої будівлі залишилась ніби оболонка.
Людмила Міщенко, директорка краєзнавчого музею:
Ми перед війною замінили вікна, двері, були ремонти зроблені, у нас такий піднесений настрій був, ми організовували роботу, роботу організували навіть без вихідних, працювали, тому що такий запит був на музейні заходи. Взагалі життя вирувало в музеї, і оцей час, коли я побачила вибиті вікна, вибиті двері - я не знаю, мені хотілось впасти на коліна і кричати.
Ганна тоді працювала лише другий місяць головною бухгалтеркою. Разом зі своєю сім'єю прибігла розбирати завали, серед яких опинились історичні артефакти.
Ганна Попова, головна бухгалтерка краєзнавчого музею:
Тут все було навалене, були двері розібрані, стеля так - воно було поламане, дошки валялись, цегла, скло всюди було. Дуже багато скла було. Експонати теж. Ми все по одній картині, по одному глечику потихеньку виносили, діставали, розгрібали в рукавичках.
Багато предметів музейної колекції знайти досі не вдалося. А з того, що вціліло, тепер формують виставки.
Уявіть собі, таке фото ми маємо початку 20 століття, і вони одягнені в нашому традиційному охтирському строї. Оце ось такі корсетки, кубові спідниці або плахти, славились цим. Гляньте, скільки доброго намиста, як тоді називали, які на них розкішні очіпки.
Від прикрас не може відвести очей і Таїсія. Вони часто з колегою споглядають музейні покази.
Ми в захваті, дуже подобається стрій, взагалі як раніше одягались українки. Я от колезі говорю, що в захваті від прикрас у жінок, дуже подобаються, і собі б хотіла мати таку колекцію.
Щоби відродити музей після деокупації Охтирки, пані Людмила звернулась до різних фондів та благодійників. Вдалося отримати гранти, щоб тимчасово законсервувати споруду та облаштувати мистецький простір у підвалі. Під час будівельних робіт сталося несподіване.
Людмила Міщенко, директорка краєзнавчого музею:
Ми натрапили на залишки козацької печі, і ми натрапили на уламки кераміки, яка була покрита зеленою поливою - он як той горщик. А це вже означало і говорило про те, що тут жила козацька старшина, розумієте? І ми знову ж таки повертаємось до спогадів Неоніли Костянтинівни Митько, охтирчанки, яка казала, що будинок музею збудував мій дід. Що коли він його будував, він натрапив на горщик із золотом - і це склало його стартовий капітал.
Так музейна легенда отримала несподіване підґрунтя, а відновлення закладу – друге дихання. До глибини душі розчулила очільницю і допомога у 100 тисяч гривень від родини загиблого героя міста.
Людмила Міщенко, директорка краєзнавчого музею:
Вона мені телефонує й каже: я сестра Олексія Гуртового, який загинув в Охтирці, і останній допис, який він мені прислав - це про те, що в Охтирці зруйновано музей, що треба буде допомагати його відроджувати.
Події нинішньої війни, на жаль, додають нових експонатів.
Ось, наприклад, залишки… Двигун від ракети, яка прилетіла у військову частину, де загинули близько 100 охтирчан.
Музей – це хранитель ідентичності та пам’яті. Саме тому росіяни намагаються знищити їх по всій країні. А українці, попри все, мусять зберегти для майбутніх поколінь.
